Перша і цілком зрозуміла дія – зустріч з хірургом. Перед консультацією треба знати, що Ви хочете розказати лікарю: інформація про Ваші захворювання, медикаменти, які вживаєте, перенесені операції, алергії, щоб чітко і детально проінформувати свого хірурга. Це дуже важливо і може вплинути на тактику Вашого лікування і на Вашу безпеку. Треба спланувати, що Ви хочете запитатись у хірурга, якому довірите своє здоров’я: - чому Ви потребуєте хірургії; - які ризики Вашої операції; - які ризики, якщо не виконувати операції; - який час відновлення після операції; - чи є інші види операцій при вашій недузі, або альтернативні методи лікування, окрім хірургії. Проте, може статись і так, що після цієї зустрічі виявиться, що операції не потрібно). В моїй практиці часто зустрічаються випадки, коли пацієнти, які звернулись з твердим переконанням оперуватись дізнаються, що вони не потребують операції, і навпаки - у людей, які звертаються на планову консультацію, виявляються покази до невідкладної операції. Саме тому, до консультації хірурга пацієнту тяжко щось планувати. Невідкладну, термінову хірургію зараз обговорювати не будемо, там все зрозуміло, треба вже й негайно, якщо грижа защемлена, то треба оперувати вже і нема на то ради. Говоримо про планову хірургію, це коли хірург підтвердив, що операцію необхідно робити, проте є час все спланувати. Якщо після зустрічі з хірургом Ви маєте сумніви - не пошкодуйте часу, ідіть на консультацію до іншого хірурга і вислухайте його думку. Ви маєте бути впевнені у своєму рішенні і почуватися безпечно.

Можливості сучасної хірургії значно покращились і при більшості операцій, наприклад операції з приводу грижі чи холециститу, складної специфічної підготовки Ви не будете потребувати. Є обов’язкові речі, які всі знають і без лікарів: наприклад, якщо у Вас буде загальний наркоз, то не можна їсти і пити певний час перед операцією. Якщо ж специфічна підготовка необхідна, то лікар 100% про неї попередить. Але я хотів би розповісти про парамедичні речі, які залежать від Вас, а не від лікаря: Доведено, що фізична та психологічна підтримка сім’ї та близьких допомагає швидше відновитись після операції. Тому, заздалегідь, повідомте своїх близьких про операцію, щоб під час лікування, вони мали час для Вас. До операції підготуйте собі вільний, м’який одяг, який легко одягати та знімати. Якщо у Вас є час до операції і якщо це можливо, постарайтесь , щоб під час операції Ви були в максимально хорошій фізичній формі. Скиньте зайву вагу, обмежте вживання алкоголю, припиніть паління хоча б за 4 тижні до операції, вживайте здорову їжу. Це знизить рівень ризику ускладнень і полегшить Ваше одужання. Проконтролюйте свій тиск до операції, повідомте показники Вашому лікарю, особливо, якщо Ви виявили підвищення тиску, це може потребувати корекції до операції. Якщо Ви вживаєте ліки для зниження тиску, не забудьте запитати, чи вживати їх зранку перед операцією. Не брийте заздалегідь шкіру в ділянці операції, це може підвищити рівень інфекційних ускладнень. Якщо готуєте ділянку операції самостійно, то це має бути коротка стрижка, безпосередньо перед операцією. Зніміть всі прикраси, зніміть контактні лінзи, якщо користуєтесь ними, в операційній Вам краще буде без них. Уникайте нанесення макіяжу, лакування нігтів перед операцією, це може завадити лікарям оцінити колір шкіри під час операції, а це важливо. Швидкого Вам відновлення після вдалої операції! А якщо у Вас є запитання, пишіть, а я постараюсь відповісти!

12% населення має камені у жовчевому міхурі, проте, лише у деяких з цих людей наявність каменів призведе до болей та потреби в операції. Але якщо у пацієнта з каменем у жочевому міхурі з`явились болі, розвинулось запалення, то вважається, що необхідна операція. Чому? Незважаючи на те що у 75% випадків холециститу, вдається втамувати симптоми медикаментами, у 25% пацієнтів наступний епізод холециститу розвинеться протягом року, а у 60% протягом наступних шести років. Кожен наступний епізод холециститу підвищує ризик небезпечних ускладнень та інтраопераційних ризиків (тканини жовчевого міхура стають щільнішими, розвиваються зрости з органами, які розташовані поруч, хірургу стає важче виконати операцію, тому зростають ризики) . Я рекомендую видалення жовчевого міхура, вже після першого епізоду болю, тому що такий підхід до лікування є безпечнішим для пацієнта.

100% ефективного методу, який гарантує Вам уникнення появи каменів у жовчевому міхурі немає, але зменшити ймовірність утворення каменів можна. · Дієта: менше жирів, більше клітковини; харчуватись часто (5 і більше разів за добу) і невеликими порціями · Зайва вага – підвищення ризиків утворення каменів, ''здорова'' вага – зменшення ризиків. · Проте, різке схуднення – підвищення ризиків утворення каменів; повільне, поступове схуднення – зменшення ризиків. Худніть правильно) Ці поради прості, але вони є дієвими і якщо до них відноситись серйозно, то можна досягнути істотного зниження ризику утворення каменів у жовчевому міхурі.

Зазвичай це хороша ідея. Щоб відповісти на це запитання, необхідно обговорити це з вашим хірургом. Іноді ризики, пов'язані з відтермінуванням операції, є гіршими, ніж ризики ускладнень, пов'язаних з вагою. Іноді ризик ускладнень, пов'язаних із надмірною вагою, виправдовує відтермінування операції з приводу грижі до досягнення ідеальної маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Більшість з нас в тій чи іншій мірі бореться зі своєю вагою. Схуднути дуже важко, але можливо, якщо є план. Багато людей вважають, що схуднути неможливо, і часто вважають, що їдять дуже мало, але все одно набирають вагу. Потрібен справжній план. Той, що передбачає увагу до деталей всього, що ви їсте. План просто їсти меншими порціями або уникати десертів приречений на провал. Для успіху необхідна дієта, призначена лікарем або дієтологом, у поєднанні з планом фізичних вправ. Багато людей досягли великого успіху за допомогою таких програм, як "Weight Watchers" і додатків на телефоні, таких як "My Fitness Pal". Це дуже важливо, оскільки ваш телефон завжди з вами і може надати вам інформацію про вашу дієту в будь-який час і де б ви не були.

Живіт вкритий м'язево-апоневротичною стінкою. Дефект у цій стінці називається грижею. Передочеревинний жир, органи черевної порожнини (наприклад, петля кишківника) можуть випинатись через цей отвір у черевній стінці. Це відчувається пацієнтом, як випинання, яке може спричиняти біль. Біль при грижі може з'являтися і зникати, вміст грижі можна легко вправити в черевну порожнину, якщо лягти і м`язи розслабляться (якщо грижа не є защемленою чи невправимою), при схудненні у людей із надмірною вагою, зменшиться тиск у животі, грижеве випинання може зменшитись у розмірах, рідше турбувати. Але дефект у черевній стінці самостійно не заживе. Отже, відповідь – НІ, грижа самостійно вилікуватись не може. Хоча, якщо запитання: чи кожного пацієнта з грижею необхідно оперувати, то відповідь, також – НІ.

Це суперечливе запитання, можна почути різні рекомендації від різних хірургів. Більша частина спеціалістів, які оперують пацієнтів з приводу пахових гриж, сходяться на думці, що займатися фізичними вправами безпечно. З іншої сторони, якщо грижа буде завдавати біль при вправах і буде перепоною для фізичних навантажень, це й буде відповіддю про необхідність операції. Мабуть, важко знайти пацієнта, який зможе пожиттєво обмежити фізичні навантаження і буде задоволений рекомендацією довічного обмеження фізичної активності, щоб уникнути операції, особливо, якщо йдеться про пацієнтів працездатного віку. Але, будь-ласка, зверніться за порадою до лікаря, якому ви довіряєте, перш ніж розпочинати будь-які фізичні вправи, тому що всі пацієнти різні і їхні грижі теж).